Вчора ввечері я мав 2 години часу і велике бажання провести цей час на свіжому повітрі. Тому, замість того щоб іти в будинок і писати чергову статтю для блогу, я взяв звичайну садову ножівку і пішов на вулицю — будувати голку. Голку — житло ескімосів, круглий будинок зі снігу, і як здалося мені — восьме диво світу.
Ліричний відступ.
Років 10 тому, я із захопленням читав книги присвячені виживанню. Як видобути воду в пустелі, вогонь у болоті, їду в МакБургерсі та притулок у тундрі. До речі, одним із наслідків це survival-читання стало моє захоплення походами. Книг було прочитано чимало, але лише дещиця отриманої інформації була випробувана практично. Вогонь тертям я не видобував, мох на півночі не шукав і голку не будував до вчорашнього дня.
Враження від практики.
Ця стаття жодним чином не є навчальним матеріалом. Мені поки що нема чого вчити. Зате мені дуже хочеться поділитися головним відкриттям вечора – варто почати щось РОБИТИ, і ти розумнішаєш на очах.Перші кроки були нехитрі, я почав пиляти сніг у себе під ногами. Товщина шару лише 20 сантиметрів. Пиляти легко. Важко викопати першу цеглу. Простіше його роздовбати і відразу перейти до вилучення другої цегли. Починаючи з другого ряду, випилювання цегли стало дуже простим.На виготовлення 10 цеглинок розміром приблизно 40*30*15 ¦у мене пішло 30 хвилин! Виявилося, що з десяти таких цеглин можна скласти коло діаметром трохи менше метра. Так тому і бути. Будуватимемо ляльковий притулок.Через велику кривизну стіни (у порівнянні з розміром цегли) для отримання щільних стиків довелося сильно спилювати кути. Тому другу партію снігових блоків я спочатку став робити трапецієподібними.
Встановлюючи другий ряд блоків я несподівано згадав, що писалося в книзі з виживання. Цегла треба викладати не рівними горизонтальними шарами, а по спіралі (як равлик). На те щоб зробити плавним перепад висоти першого витка пішло ще півгодини.Зате далі все пішло, як по маслу. Я робив трапецієподібні блоки, укладав їх по спіралі і вже на четвертому ряду стіни стали сходитися до центру — виходив справжній купол. Незабаром я укладав останню – горизонтальну плиту. Споруда вийшла крихітною і щоб надати йому солідності я поставив на дах вертикальну снігову колону.Було вже зовсім темно, страшенно змерзли ноги, настав час ховатися в будинок. Вранці я сфотографував і голку пік — мій перший досвід снігобудування class=» alignright size-medium wp-image-92″ height=»200″ src=»https://media.kirill-yasko.com/media/wp/7bc5d99f192b4335/w480.avif» title=»голку пік — мій перший досвід снігобудування» width=»141″/> добре розглянув свій твір. Криві ряди, величезні дірки, явний перевитрата матеріалу, безліч інших недоліків. Суцільні недоліки.Але всі вони перекриваються однією величезною перевагою. Було отримано практичний досвід, реальну навичку. Чомусь я впевнений що наступну голку буде побудований краще та швидше. Зараз я перечитую інструкцію із снігобудування з книги з виживання. Тепер, після самостійного експерименту, краще розумію, про що говорить автор. Господи, який я молодець :)
Трохи статистики
На будівництво цієї маленької голки пішло близько 40 цегли. Вони були здобуті у сніговому кар’єрі площею 3 квадратні метри. Загальна висота споруди (з колоною) – 160 сантиметрів.P.S. Через пару днів я зробив другу, більш масштабну спробу побудувати голку .