Еко Фуко

Я вже 40-хвилин сиджу, перебираю фотографії, риюсь у Вікіпедії і ніяк не наважуся почати писати про «Маятник Фуко» Умберто Еко. Я майже дочитав цю книгу і настав час терміново писати про свої враження («a». «>поки не охолонули). Але мені не хочеться.Не знаю в чому річ. Книга не пройшла непоміченою, вона чудово вписалася в пазл, викликала пачку асоціацій. .. і все ж писати ліньки. А доведеться.Років півтора тому я читав «Ім’я Троянди» — слухав аудіокнигу. Диктор говорив красиво, але тихо і не енергійно. Я в цей час хворів на грип, температурив, провалювався в сон і книга стала тлом для всього цього неподобства. Дослідження «каламутних» ченців дивно перетікали в мої гарячкові сновидіння. Нічого спільного з ясним та бадьорим детективником — екранізацією «Імені троянди» з Шоном Коннері (люблю цей фільм).Почавши слухати «Маятник Фуко», я тут же попався на вудку рефлексів. Думки стали змащеними, фізичний стан – передгрипозним. Вийти з ситуації допомогли лижі. Я слухав книгу на бігу і потік пульсуючої крові оживляв сюжет, що так і норовив застрягти десь у запорошеній бібліотеці.Як і в «Світі Софії» відчувається, що детективний сюжет — лише привід вивалити на читача мегатонну історичних даних про герметичні вчення всіх часів та народів. Як і в «Світі Софії» мені вдається сприйняти лише частину сказаного. Перед кульмінацією темп бомбардування стає нестерпним, а зупиняти запис та слухати наново я не хотів. Як і в «Світі Софії» прямо і ГРОМКО йдеться про необхідність фільтрувати окультно-езотеричний вал, що обрушується на кожного, хто не позбавлений цікавості.І тут Остапа понесло:Особисто мене езотерика накрила на початку двохтисячних. То справді був переворот свідомості. Я виявив існування тисяч альтернативних варіантів історій, економік, психологій, етики. Засади світобудови тремтіли під ударами нових і нових навчань. А потім все пройшло.Я зрозумів (і практично випробував), що можу вибирати що читати, і у що вірити. Як Лаерт Терпсихоров у Акуніна, читаючи книгу, слухаючи ідеї, я «завантажую» в себе програму. Вона діє, може діяти, може змінити світ, якщо я натисну кнопку. Мимоволі відчуваєш відповідальність навіть вибираючи книжечку для розваги в поїзді.Повернемося до Еко. Виявляється в 70-х  проблема навіюваності та сакрального голоду була не менш актуальною. Більше того — люди споконвіку жити не можуть без ірраціональної віри в невідоме. Бог, завдяки старанням церкви, став нудним і вуаля — маємо тисячу альтернатив масштабом дрібніше.А масштаб важливий. Нерозумно називатися Великим Магістром і готуватися до захоплення світового панування через 6 разів по 120 років. Це пахне тухлим кар’єризмом і не має нічого спільного з Лицарством. Набагато більше сенсу в тому, щоб кинути все і піти на пошуки Грааля.Грааль… Я почув останню ноту золотої труби Бельбо і визнав Умберто Еко «свого». Він вірить та відчуває. Смішно та страшно, бачити тих, хто хоче навчитися цьому за допомогою покрокових інструкцій.