UK·
Пазл зійшовся
Не знаю, як у вас, а мене періодично переслідує відчуття цілісності світу. Я помічаю, що все пов’язано — ідея про яку я читав минулого тижня, випадкова фраза упущена перехожим, вчорашній фільм, і «сенс» подій, що відбулися зі мною. Зв’язок цей дуже тонкий, практично невагомий і для стороннього спостерігача швидше за все незрозумілий … незрозумілий.(Несподівано для себе) Думаю, я полюбив Пєлєвіна, саме за його здатність складати з розрізнених блоків гармонійні та цілісні картини світу в якому живуть і діють саме ті ідеї, які займають мене зараз. Ясна річ, я не один такий щасливчик. Пєлєвін — рупор певного покоління, певного соціального шару. Він — мимохіть згадує про те, що ми відчуваємо, але висловити не можемо. І навіть цього поверхневого дотику достатньо для відчуття причетності.Взагалі я не збирався писати про Пєлєвіна в цій статті. Спочатку планувалося показати, як лейтмотив місяця — «Герой має бути один» Г.Л.Олді як би випадково перейшов до «Таємниці античного світу» Буличова. І перехід був не лише буквальний «греки-греки», а й ідейний: образ Героя, дзеркало світу тощо. Наступна книга «Слова в науці» ніби природно була пронизана грецькою та латиною, і переходила від героїзму шукань людських до наукових шукань. «Світ Софії» показав струнку систему у пошукових тенденціях людства і розпочав жіночу тему, спритно підхоплену «Пелагією і чорним ченцем» (що писала також і про науковий пошук). Після легкої побутової мудрості «Англійського гумору» (славно замаскованої під гумор) я різко підкотився до кульмінації жіночого питання — «Прекрасної свинарки».Слід згадати, що добірка книг складалася мною без будь-якого усвідомлюваного наміру. А в результаті читання маємо безперервний ланцюжок ідей. Увага, питання — а чи не може бути так, що моя хитромудра свідомість «ув’язала» б у систему абсолютно будь-який набір подій і знань, який би марний котейль я йому не підсунув? Ймовірно, воно просто не може існувати без цієї цілісності.
Не знаю, як у вас, а мене періодично переслідує відчуття цілісності світу. Я помічаю, що все пов’язано — ідея про яку я читав минулого тижня, випадкова фраза упущена перехожим, вчорашній фільм, і «сенс» подій, що відбулися зі мною. Зв’язок цей дуже тонкий, практично невагомий і для стороннього спостерігача швидше за все незрозумілий … незрозумілий.(Несподівано для себе) Думаю, я полюбив Пєлєвіна, саме за його здатність складати з розрізнених блоків гармонійні та цілісні картини світу в якому живуть і діють саме ті ідеї, які займають мене зараз. Ясна річ, я не один такий щасливчик. Пєлєвін — рупор певного покоління, певного соціального шару. Він — мимохіть згадує про те, що ми відчуваємо, але висловити не можемо. І навіть цього поверхневого дотику достатньо для відчуття причетності.Взагалі я не збирався писати про Пєлєвіна в цій статті. Спочатку планувалося показати, як лейтмотив місяця — «Герой має бути один» Г.Л.Олді як би випадково перейшов до «Таємниці античного світу» Буличова. І перехід був не лише буквальний «греки-греки», а й ідейний: образ Героя, дзеркало світу тощо. Наступна книга «Слова в науці» ніби природно була пронизана грецькою та латиною, і переходила від героїзму шукань людських до наукових шукань. «Світ Софії» показав струнку систему у пошукових тенденціях людства і розпочав жіночу тему, спритно підхоплену «Пелагією і чорним ченцем» (що писала також і про науковий пошук). Після легкої побутової мудрості «Англійського гумору» (славно замаскованої під гумор) я різко підкотився до кульмінації жіночого питання — «Прекрасної свинарки».Слід згадати, що добірка книг складалася мною без будь-якого усвідомлюваного наміру. А в результаті читання маємо безперервний ланцюжок ідей. Увага, питання — а чи не може бути так, що моя хитромудра свідомість «ув’язала» б у систему абсолютно будь-який набір подій і знань, який би марний котейль я йому не підсунув? Ймовірно, воно просто не може існувати без цієї цілісності.